Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом. За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» — насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики.

Коли Атлас обійняв Лілі під час випадкової зустрічі, вона раптом неначе повернулася до життя. Вони відчули, що хочуть бути разом. Але як на ці стосунки відреагує Райлі, який вважає Атласа винним у їхньому з Лілі розлучені? Жінка опиняється поміж двох чоловіків, одного з яких не може втратити, бо він батько їхньої доньки, а другому давно належить її серце. Та коли Атлас запрошує Лілі на побачення, вона погоджується, адже вважає, що заслуговує на щастя.

Життя не може складатися лише з роботи, судових позовів та функціонування в режимі зомбі. Але хай би якою рішучою вона була, їй доведеться захищати- не лише себе, а й Еммі. Лілі треба перервати цикл домашнього насильства. Не вона понівечила Райлі, однак вона має залишитися цілісною заради дитини. Заради себе.

Яскравий і дещо мелодраматичний сюжет роману виявляється вдалою ширмою, за якою поміщено міркування про актуальні суспільно-психологічні проблеми, одна з яких — насильство в сім’ї.

Головна героїня Лілі, прототипом якої частково постає сама авторка,втрачає тата й знову поринає в спогади про непросте дитинство. Будинок її батьків, шанованих і пристойних громадян, ніколи не був затишним сімейним гніздечком, адже Лілі з мамою жили в постійному напруженні через агресивний характер тата. Нарешті дівчина готова ступити на власний шлях і збудувати свою родину. Однак їй не вдасться знайти спокій,поки вона не здолає всіх тіней минулого й не наважиться розірвати зачароване коло, сплетене з правди, страху, прощення, нерішучості й любові.

Каждый день Ангелина Ланская получает цветы. Цветов всегда четное количество, и она понятия не имеет, кто их отправитель. Загадочный поклонник намеренно сводит ее с ума, играет, сажает на иглу адреналина и ожидания. Этот человек точно знает, чем ее зацепить.С виду обычная студентка психфака, Ангелина не так безобидна, как кажется.Девушка не помнит свое детство, ее мучает монстр из ночных кошмаров, а порой в ее душе открывается черная бездна.Она – идеальный кандидат для закрытого клуба «Легион» на роль жертвы... или убийцы? Любовь или смерть? Кровавые ставки уже сделаны.

Все боятся Элизабет Зотт. Кто-то — ее ума, кто-то — остро заточенного карандаша, который она носит в прическе, а кто-то — четырнадцатидюймового ножа из ее сумочки (ведь каждый уважающий себя кулинар пользуется только своими собственными ножами). Причудливый зигзаг судьбы привел ее из Научно-исследовательского института Гастингса, где она мечтала заниматься абиогенезом (теорией возникновения жизни из неорганических веществ), на телевидение, где она ведет самую популярную в стране кулинарную передачу «Ужин в шесть». «Кулинария — это химия, — говорит она. — А химия — это жизнь. Она дает нам возможность изменить все, включая себя». Тем временем ее пятилетняя дочь Мадлен, растущая под присмотром минно-розыскного пса по кличке Шесть-Тридцать, пытается найти в школьной библиотеке Набокова и Нормана Мейлера, а также выстроить родословное древо, на котором должно найтись место и без пяти минут нобелевскому лауреату по химии Кальвину Эвансу, и фее-крестной, и деду в полосатой тюремной робе, и бабке, укрывшейся от налоговой полиции в Бразилии... Впервые на русском!